квітня 2013

24 квітня 2013

Про судову практику розгляду спорів, що стосуються стягнення утриманих, але не перерахованих профспілковій організації членських внесків.

         Заборгованість із сплати професійним спілкам членських внесків, утриманих із заробітної плати працівників є досить поширеним явищем.

         Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

       Таким чином, у випадку виникнення заборгованості із сплати членських внесків у профспілкової організації виникає право на судовий захист порушених майнових прав.

      Проте, до останнього часу в органах судової влади не було єдиного підходу до визначення підвідомчості зазначеної категорії справ з огляду на вид правовідносин та суб’єктий склад учасників таких спорів.

       Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» дане питання було врегульовано.

        Пунктом 12 наведеної постанови визначено, що оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами у справі є юридичні особи.

         В такому ж порядку мають розглядатися справи, що виникають із правовідносин, передбачених статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також колективні трудові спори, передбачені статтями 23 і 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та статтею 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

 

        Департамент правового захисту апарату ФПУ

[ Детальніше... ]

17 квітня 2013

Правові засади надання безоплатної правової допомоги в Україні

Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

                                                                                                                                                                      (стаття 59 Конституції України)

 

Незважаючи на закріплення у Конституції України положень, які гарантують громадянам право на безоплатну правову допомогу, порядок та механізм її надання був визначений лише у зв'язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 р. № 3460-VI (далі Закон).

Розробка та ухвалення зазначеного Закону здійснені на виконання Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленої Указом Президента України від 09.06.2006 р. № 509/2006.

Положення Закону визначають зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, а також державні гарантії щодо її надання.

Правова допомога у контексті Закону передбачає надання правових послуг, спрямованих на забезпечення  реалізації  прав  і  свобод  людини  і  громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Відповідно до статті 5 Закону безоплатна правова допомога будується на принципах верховенства права, законності, доступності безоплатної правової допомоги, забезпечення якості безоплатної правової допомоги, гарантованого державного фінансування.

Закон передбачає два рівні надання безоплатної правової допомоги:

  • первинну;
  • вторинну.

 

Згідно із статтею 7 Закону безоплатна  первинна  правова  допомога  полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок  їх  реалізації,  відновлення  у  випадку  їх порушення та порядок оскарження рішень,  дій чи бездіяльності органів державної влади,  органів  місцевого  самоврядування,  посадових і службових осіб.

А відповідно до статті 13 Закону безоплатна  вторинна  правова  допомога полягає  у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

 

Безоплатна первинна правова допомога включає:

  • надання правової інформації;
  • надання консультацій і роз’яснень з правових питань;
  • складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних);
  • надання допомоги в забезпеченні доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги та медіації.

 

Безоплатна вторинна правова  допомога  включає:

  • захист від обвинувачення;
  • здійснення  представництва інтересів осіб,  що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу,  в судах, інших державних - - органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складення документів процесуального характеру.

 

Суб’єктами отримання безоплатної правової допомоги є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, у тому числі біженці та інші категорії осіб.

Надання первинної правової допомоги забезпечують органи виконавчої влади та місцевого самоврядування – з питань, що належать до їх компетенції, а також утворені ними спеціалізовані установи та залучені фізичні і юридичні особи приватного права.

Для одержання цього виду допомоги особа має надіслати поштою або подати особисто до відповідного органу письмове звернення.

Суб’єкт надання безоплатної правової допомоги протягом 30 календарних днів має надати відповідну послугу заявникові. Якщо у зверненні міститься прохання лише про надання правової інформації, то відповідна інформація надається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання звернення.

У разі коли питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу, до якого воно надійшло, таке звернення переадресовується у п’ятиденний строк до уповноваженого органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

 

Право на безоплатну вторинну правову допомогу, мають лише деякі категорії осіб, визначені Законом:

  • малозабезпечені особи;
  • особи,  для яких право на безоплатну правову допомогу закріплено в законодавстві.

 

Положення Закону встановлюють право на безоплатну вторинну допомогу осіб, середньомісячний сукупний дохід сім’ї яких нижчий суми прожиткового мінімуму (на сьогоднішній день, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає з 01.01.2013 - 1108 грн., з 01.12.2013 р. - 1176 гривень) та інвалідам, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Особами для яких право на безоплатну вторинну правову допомогу закріплено в законодавстві є:

  • особи, до яких застосовано адміністративне затримання або адміністративний арешт (статті 32, 260-263 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
  • особи, підозрювані у вчиненні злочину (стаття 42 Кримінального-процесуального кодексу України);
  • особи, які затримані органами дізнання та слідства (стаття 12 КПК України);
  • особи, до яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою (стаття 183 КПК України);
  • особи, у справах яких відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою (стаття 52 КПК України).

 

А також:

  • діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім`ї та безпритульні діти;
  • особи, щодо яких вирішується питання про надання статусу біженця та у разі оскарження рішення щодо статусу біженця;
  • ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
  • особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
  • особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;
  • особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною чи поновлення її цивільної дієздатності;
  • особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;
  • особи, реабілітовані відповідно до законодавства України.

 

Надання вторинної правової допомоги здійснюють:

  • утворені при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – Центр);
  • адвокати,  відібрані на конкурсній основі та включені  до  Реєстру  адвокатів,  які  надають безоплатну  вторинну  правову  допомогу  на  постійній  основі  за контрактом;
  • адвокати,  відібрані на конкурсній основі та включені  до  Реєстру  адвокатів,  які  надають безоплатну вторинну  правову  допомогу  на  тимчасовій  основі  на підставі договору.

 

Зазначені Центри організовують надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема розглядають звернення та приймають рішення про надання (чи відмову в наданні) відповідної допомоги, забезпечують    складення процесуальних документів за зверненням суб'єктів права на   безоплатну вторинну правову допомогу та участь захисника у передбачених законодавством випадках, а також укладають контракти (договори) з адвокатами, включеними до відповідного реєстру адвокатів.

Звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги подаються особами, які досягли повноліття, до Центру або до територіального органу  юстиції за   місцем   фактичного   проживання  таких  осіб  незалежно  від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

У випадку, коли особа звертається безпосередньо до Центру, він зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання чи відмову у наданні відповідної правової допомоги.

Якщо ж особа подає звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги до територіального органу юстиції, то такий орган повинен протягом трьох днів з дня подання звернення надіслати його до Центру. У свою чергу Центр зобов'язаний протягом семи днів з дня отримання звернення прийняти рішення щодо надання або відмову у наданні правової допомоги.

Для осіб, яких затримано (тримання під вартою, адміністративне затримання, адміністративний арешт, затримання за підозрою у вчиненні злочину) встановлено спеціальний порядок звернення для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

У разі звернення таких осіб за наданням безоплатної вторинної правової допомоги або надходження інформації про затриманих осіб Центр зобов'язаний прийняти рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги з моменту затримання особи.

 

Контакти Координаційного центру з надання правової допомоги.

Місцезнаходження: вул. Артема, 73, офіс 312 м. Київ 04053

Тел. (044) 486-71-06, ф. (044) 486-77-45

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Контакти центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

 

Додатково: роз'яснення Міністерства юстиції України від 09.04.2012 р. 

 

Інформація станом на 16.04.2013 р.

  

Департамент правового захисту апарату ФПУ

[ Детальніше... ]

02 квітня 2013

Державна підтримка сімей при народженні дитини

Державна підтримка сімей при народженні дитини

        

         Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

(стаття 51 Конституції України)

         Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку  

(стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

        

         Чинне законодавство України встановлює право кожної сім’ї, в якій народилася дитина на отримання державної допомоги.

         Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі – Закон) визначено гарантований рівень державної підтримки сімей з дітьми шляхом надання грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її статків та віку дітей.

         Одним з таких видів допомоги є допомога при народженні дитини.

         Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини передбачені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 (далі – Порядок).

         Відповідно до положень Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

         Слід зазначити, що допомога при народженні дитини надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму на першу дитину, кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму на другу дитину, кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму на третю і кожну наступну дитину.

         Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

         Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» визначено наступні розміри прожиткового мінімуму на 2013 рік для дітей віком до шести років: з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.

         При цьому, розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною.

         У разі народження двійні або більшої кількості дітей кожна дитина з їх числа вважається наступною. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

         Допомога, що виплачується опікуну при народженні дитини призначається на кожну взяту під опіку дитину у розмірі, установленому при народженні першої дитини.

         У разі якщо допомога при народженні дитини вже була призначена до моменту встановлення опіки, виплата допомоги опікуну продовжується у такому самому розмірі.

         При влаштуванні дитини до дитячого закладу на повне державне утримання, допомога призначається і виплачується в розмірі, встановленому для першої дитини, шляхом перерахування коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини.

         Допомога при народженні дитини призначається і виплачується одному з батьків дитини (опікуну) органами праці та соціального захисту населення за місцем їх реєстрації. Крім цього, допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

         Слід зазначити, що звернення за призначенням допомоги при народженні дитини повинно надійти до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

         Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення подаються наступні документи:

         - заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики України;

         - копія свідоцтва про народження дитини;

         - витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад.

         Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

         Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

         Опікуни додатково надають копію рішення про встановлення опіки над дитиною.

         Документи повинні подаватися особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення зазначеної допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин (догляд за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років тощо) не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

         Подані документи розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня подання заяви.

         Після прийняття відповідного рішення орган праці та соціального захисту населення надсилає заявникові письмове повідомлення про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення.

         Допомога при народженні дитини в разі її смерті виплачується на підставі копії свідоцтва про народження дитини або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини, копії свідоцтва про смерть, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану, чи довідки для призначення допомоги при народженні дитини, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад.

         Органи, що призначають і виплачують державну допомогу, мають право перевіряти матеріальне становище сімей з дітьми.

         Абзацом десятим пункту 13 Порядку встановлено перелік основних обставин за яких виплати допомоги при народженні дитини припиняється. Це:

         - позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

         - відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

         - нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

         - відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

         - тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

         - припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

         - перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

         - усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

         - смерті дитини;

         - смерті отримувача допомоги;

         - виникнення інших обставин.

         Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

         В окремих випадках виплата допомоги може бути поновлена у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом шести місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. Такими випадками можуть бути, зокрема позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду тощо.

         У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають керівнику органу, що призначив допомогу при народженні дитини, пропозиції щодо припинення її виплати.

 

Звертаємо увагу! З 01.04.2014 р. відповідно до Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

[ Детальніше... ]