жовтня 2014

15 жовтня 2014

Інформація про порядок реалізації конституційного права громадян на свободу мирних зібрань

   «Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів».

        

(Стаття 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)

 

«Визнається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до  закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки,  громадського  порядку, охорони  здоров'я  і  моральності  населення  або  захисту прав та свобод інших осіб.

(Стаття 21 Міжнародного пакту  про громадянські і політичні права)

 

         «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування».

 

(Стаття 39 Конституції України)

 

         Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

         Норми Конституції України є нормами прямої дії.

 

(Стаття 8 Конституції України)

 

         Відповідно до положень частини 2 статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснення перелічених прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

         Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

         Згідно норм частини 2 статті 39 Основного Закону, обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

         Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб за своїм вибором, права на вільний розвиток своєї особистості тощо.

         Водночас, реалізація наведених прав і свобод не повинна завдавати шкоди, а також посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

         Через відсутність спеціальних нормативних актів, які б регламентували процедуру сповіщення органів державної влади про намір проведення мирних зібрань, на практиці досить часто виникають труднощі з доведенням законності проведення таких заходів.

         Однією з найактуальніших проблем у цій галузі є невизначеність поняття «завчасності» сповіщення уповноважених органів, як обов’язкової передумови законності заходів, про які йдеться у статті 39 Конституції України.

         А тому, при вирішенні питань щодо порядку організації і проведення мирних зібрань необхідно враховувати правову позицію, яку Конституційний Суд України висловив у своєму Рішенні від 19.04.2001 р. № 4-рп.

         Так, Суд зазначив, зокрема, що громадяни можуть проводити збори, мітинги, походи і демонстрації за умови обов’язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись через організаторів масових зібрань.

         Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права.

         Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей.

         Строк завчасного сповіщення має бути достатнім для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною 2 статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.

         Натомість, судова практика свідчить про те, що непоодинокими є випадки винесення судовими органами рішень про визнання масових зборів громадян незаконними на підставі положень Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 р. № 9306 «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» (далі – Указ), який згідно з пунктом 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є чинним у частині, що не суперечить Конституції України.

         Нормами Указу визначені, зокрема, конкретний строк завчасного сповіщення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідної адміністративно-територіальної одиниці про проведення мирного зібрання (не пізніше ніж за 10 днів), перелік осіб, уповноважених направляти повідомлення про проведення мирного заходу та їх реквізити, вимоги до змісту такого повідомлення тощо.

         Аналогічними за своїм змістом є положення Порядку організації та проведення в Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, затвердженого рішенням Київської міської Ради від 24.06.1999 р. № 317/418.

         Також слід зазначити, що окремі аспекти організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій врегульовано статтями 182, 183 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс). У них, зокрема, визначено особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб’єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання та про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.

         Частинами 1, 2, 5 статті 182 Кодексу передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

         Позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, або після цього, залишається без розгляду.

         Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. Виконання такого рішення здійснюється негайно відповідними органами Державної виконавчої служби України.

         Зазначене рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

         Припинення мирного зібрання працівниками Міністерства внутрішніх справ України без рішення суду може відбуватися лише при наявності реальної загрози масових заворушенням чи вчиненні кримінальних правопорушень.

         Органи місцевої влади не можуть самостійно заборонити проведення мирного зібрання, оскільки відповідно до положень частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

         Згідно з підпунктом 3 пункту «б» частини 1 статті 38 Закону вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

         Отже, реалізація органами місцевого, самоврядування повноважень щодо забезпечення проведення, зокрема, мирних заходів - зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій має здійснюватися виключно у межах повноважень, на підставі і у спосіб, визначений законом.

         Згідно з частиною 1 статті 183 Кодексу, організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених про проведення таких заходів.

         Враховуючи викладене, організація та порядок проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій мають здійснюватися з урахуванням зазначених вище правових норм та Рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 р. № 4-рп.

         Також варто зазначити, що перелічені правові норми не поширюються на врегулювання порядку проведення громадських розважальних заходів, заходів з метою відпочинку, спортивних змагань, весільних процесій, народних свят, похоронів, релігійний обрядів і церемоній тощо.

         Зазначене зумовлено тим, що організація та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій вимагає дотримання особливих умов, серед яких подання повідомлення організаторами мирного заходу, вимоги до місця і часу проведення мирних заходів, забезпечення правопорядку під час проведення заходу тощо, а також тим, що мета проведення згаданих мирних заходів пов’язана з реалізацією політичних громадянських прав.

 

 

Департамент правового захисту апарату ФПУ

 

Інформація станом на 30.09.2014 р. 

[ Детальніше... ]