Позитивні зміни на користь працівників

Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу» від 17.05.2016 № 1367-VIII покращив правовий статус громадян при працевлаштуванні на роботу з випробуванням. Так, вказаним Законом внесені зміни до частини 3 статті 26 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України), якою розширено перелік категорій осіб, при прийнятті на роботу яких випробування не встановлюється. Це стосується такої категорії працівників: - осіб, обраних на посаду; - переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; - осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; - вагітних жінок; - одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; - осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; - осіб на тимчасові та сезонні роботи; - внутрішньо переміщених осіб. Друга новела стосується частини 3 статті 27 КЗпП України, яка викладена в наступній редакції: «До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини». Тобто вилучено підстави відсутності працівника внаслідок тимчасової непрацездатності або з іншої поважної причини. Третьою особливістю, яка позитивно впливає на захист прав працівника, є триденний строк для попередження про звільнення у разі невідповідності займаній посаді. Так, відповідно до частини 2 статті 28 КЗпП України «у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні». Важливою умовою звільнення при цьому є наявність одночасно двох умов: 1) виявлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування. 2) письмове попередження працівника про це за три дні. Відсутність хоча б однієї з цих умов може бути підставою для визнання звільнення незаконним. Зважаючи на це, передбачено додаткову підставу (пункт 11 статті 40 КзПП України) розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця «внаслідок встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування». Відповідно про дану підставу звільнення робиться запис до трудової книжки.            Таким чином, до КЗпП України внесено чотири суттєвих уточнення регулювання трудових відносин, які мають позитивно вплинути на правовий статус і захист прав працівників.

Правові засади застосування неповного робочого часу

  Неповний робочий час             Згідно із загальним правилом, визначеним у статті 52 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями.          На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва й умовами праці запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.          Робочим часом вважається визначений законом або угодою сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку й умовами трудового договору повинні виконувати свої трудові обов’язки.          Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50 КЗпП України).          Порядок розрахунку норми тривалості робочого часу щорічно визначається спеціальним листом Міністерства соціальної політики України (на 2016 рік це лист № 10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 р.)          Водночас, підприємства й організації при укладенні колективного договору вправі встановлювати меншу від наведеної норму тривалості робочого часу.          Зазначене кореспондується з положеннями статті 9-1 та частини 3 статті 13 КЗпП України.          На конкретному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду діяльності визначена тривалість робочого часу реалізується шляхом установлення режиму робочого часу правилами внутрішнього трудового розпорядку (локальним актом, який відповідно до статті 142 КЗпП України затверджується трудовим колективом за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).          Це може бути п’яти- або шестиденний робочий тиждень з відповідною тривалістю робочого дня.          Разом з тим, відповідно до положень статті 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу (наприклад, за місяць, рік).          Проте і в такому випадку тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин.          Робота понад встановлену тривалість робочого дня є надурочною і, як правило, не допускається. Перелік винятків з цього правила встановлений у частині 3 статті 62 КЗпП України.   Запровадження неповного робочого часу            Відповідно до частини 1 статті 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.          Таким чином, неповний робочий час може встановлюватися:          - з ініціативи роботодавця (виключно під час прийняття на роботу, а також у разі змін в організації виробництва і праці);          - за угодою між працівником і роботодавцем (як під час прийняття на роботу, так і згодом);          - у випадках, коли неповний робочий день встановлюється в обов’язковому порядку, за наявності волевиявлення працівника (після подання працівником заяви, за наявності відповідної правової підстави): §вагітної жінки; §жінок, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, зокрема таку, що перебуває під їх опікуванням; §жінок, які здійснюють догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, а також; §батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); §опікунів (піклувальників); §прийомних батьків (стаття 186-1 КЗпП України); §сумісника – працівника державного (комунального) підприємства, установи, організації - тривалістю, не більше 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день. При цьому загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників дер­жавних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245); §жінки (батька дитини, баби, діда, іншого родича, які фактично доглядають за дитиною, або особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одного з прийомних батьків), яка працює, у тому числі вдома, у період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (частини 3, 4 статті 18 Закону України «Про відпустки»).          Міністерство праці і соціальної політики України у листі від 29.03.2007 р. № 713/19/71-07 зазначає,  що неповний робочий час може встановлюватися як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, так і кількості днів роботи протягом тижня або одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів протягом тижня.          Встановлення неповного робочого часу допускається як на певний період (за погодженням сторін трудового договору, за ініціативи роботодавця, на час наявності відповідного права) так і без обмеження строком, про що обов’язково зазначається у наказі (розпорядженні).          Також у ньому вказується конкретна кількість годин роботи -  при встановленні працівникові неповного робочого дня або кількість робочих днів - при встановленні неповного робочого тижня.          У випадку коли неповний робочий час установлено без обмеження строком, власник не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний (тобто змінити істотні умови праці), за умови, якщо на підприємстві, в установі, організації відбуваються зміни в організації виробництва та праці, за процедурою, визначеною частиною 3 статті 32 КЗпП України.          Слід зазначити, згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 28.08.2014 р. № 395/13/116-14 «Про надання роз’яснення щодо тривалості робочого часу» на працівників, які виконують роботу на умовах неповного робочого часу, не поширюються гарантії, передбачені статтею 53 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено скорочення тривалості робочого дня напередодні святкових і неробочих днів на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Це означає, що тривалість роботи таких працівників не скорочується на одну годину напередодні святкових і неробочих днів. Запровадження неповного робочого часу з ініціативи роботодавця          Зміна істотних умов праці, зокрема запровадження неповного робочого часу з ініціативи роботодавця, можлива лише у випадках, визначених частиною 3 статті 32 КЗпП України: у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці.          Обов’язкова наявність таких змін, як єдиної законної передумови запровадження неповного робочого часу на підприємстві, в установі, організації підтверджується, зокрема, змістом листа Мінсоцполітики України від 15.07.2011 р. № 195/13/1334 «Про неповний робочий час».          Частиною 1 статті 247 КЗпП України визначено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації, зокрема, разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо.          Згідно з частиною 3 статті 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше як за два місяці.          Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.          Таким чином, у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці власник вправі встановити чи скасувати неповний робочий час як для всіх працівників підприємства, установи, організації, так і для окремих структурних підрозділів, окремої категорії працівників.          За відсутності змін в організації виробництва та праці, власник вправі встановлювати або скасовувати неповний робочий час для конкретного працівника (-ів) виключно на підставі поданих заяв.   Алгоритм запровадження на підприємстві, в установі, організації неповного робочого часу у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці            1. Видання наказу (розпорядження) про внесення змін в організацію виробництва і праці із посиланням на норми трудового законодавства.          У преамбулі наказу розкриваються економічні, організаційні та інші передумови зазначених змін, наводяться посилання на конкретні документи, розрахунки, тощо.          У тексті розпорядчого акту викладається сутність змін, перелік структурних підрозділів, яких вони стосуються, а також надаються доручення посадовим особам підприємства для проведення та документального оформлення юридичних наслідків таких змін. Він може містити і інші відомості залежно від конкретної юридичної особи.          До наказу можуть додаватися відповідні документи, розрахунки, економічне обґрунтування тощо.          2. Попередження працівників, істотні умови праці яких підлягають зміні у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці.          У персональних попередженнях працівників має бути зазначено, зокрема, конкретну дату (не раніше двохмісячного строку з моменту ознайомлення з попередженням) запровадження нових умов праці та їх зміст.          Протягом вказаного строку працівники підприємства, установи, організації, ознайомлені з попередженням, продовжують працювати у звичайному режимі. Наприклад, трудові відносини у цей період можуть припинятися і з інших підстав, визначених трудовим законодавством.          3. Отримання протягом строку попередження від усіх працівників, яких стосуються зміни істотних умов праці, письмової згоди (або відмови) працювати у змінених умовах.          При цьому, до закінчення вказаного строку працівник вправі в будь-який час змінити своє рішення: як скасувати раніше надану згоду на продовження роботи, так і надати згоду на продовження роботи, скасувавши раніше висловлену незгоду від продовження роботи у нових умовах.          4. До початку роботи у нових умовах праці, шляхом видання наказу (розпорядження), визначити для кожного працівника нові умови праці (з урахуванням змін) та ознайомити з ним, а також з рештою локальних актів, які регламентують змінений порядок виконання роботи (правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, положення про структурний підрозділ тощо) працівників.          5. Звільнення з роботи осіб, які відмовилися продовжувати роботу у зв’язку зі зміною істотних умов праці.          У такому випадку припинення трудового договору відбувається на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.          При цьому, останнім днем роботи для таких працівників вважається останній день двохмісячного строку попередження, який відраховується з моменту персонального ознайомлення працівника під розписку з попередженням про майбутні зміни істотних умов праці.          Звільнення відбувається з наданням гарантій і компенсацій, передбачених статтями 44, 47, 49 КЗпП України.          Слід також зазначити, що Колективним договором, який діє на підприємстві, в установі, організації, а також Галузевою (регіональною) угодами можуть встановлюватися додаткові процедури, гарантії та компенсації для працівників у зв’язку із змінами істотних умов праці, зумовленими змінами в організації виробництва і праці.   Трудові права працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу            Відповідно до статті 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав.          А відтак, працівники, незалежно від підстав встановлення неповного робочого часу, мають право, зокрема, на відпустку повної тривалості, а також виплати за загальнообов’язковим соціальним страхуванням тощо.          Разом з тим, як зазначено вище, оскільки оплата праці при роботі на умовах неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу, відповідно і розрахунок всіх виплат, які обчислюються, виходячи з розміру заробітної плати, буде здійснюватися з урахуванням розміру фактично одержаної винагороди за виконану роботу.          Запис про роботу на умовах неповного робочого часу до трудової книжки не заноситься, а час такої роботи зараховується до страхового стажу в повному обсязі тільки у разі, якщо роботодавцем або працівником за цей період сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці»).          Слід також зазначити, що згідно Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 р. № 7 для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем не може встановлюватися ненормований робочий день.          Водночас, для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.   Правова та технічна інспекції праці профспілок ФПУ   Інформація станом на 03.03.2016 року

Нові форми реєстраційних карток

     02.11.2015 р. Міністерством юстиції України, відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 228, видано наказ № 2140/5 «Про затвердження форм реєстраційних карток».      Зазначеним наказом затверджені нові форми реєстраційних карток, заповнення та подання яких державному реєстратору здійснюється у випадках, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - під час заснування (реєстрації) та ліквідації юридичних і фізичних осіб - суб'єктів господарювання, внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців змін до відомостей про них.      З моменту видання згаданого наказу втрачає чинність наказ Міністерства юстиції України від 14.10.2011 р. № 3178/5 «Про затвердження форм реєстраційних карток», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.10.2011 року за № 1207/19945 (зі змінами).   Правова та технічна інспекції праці ФПУ   Інформація станом на 30.11.2015 р.

Про електронні звернення громадян та електронні петиції

   28.10.2015 р. набуває чинності Закон України 02.07.2015 р. № 577 «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції» (далі - Закон).    Відповідно до положень Закону значно спрощується та унормовується процедура звернення на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку: через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії», а також в електронній формі, запроваджується новий вид колективних звернень - електронних петицій, які можуть направлятися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування.    У новій редакції статті 5 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що письмове звернення окрім традиційного надсилання поштою або передання громадянином до відповідного органу, установи може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).    У такому зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.    При цьому застосування електронного цифрового підпису у разі надсилання електронного звернення відтепер не вимагається.      Новелою Закону є унормування особливої форми колективного звернення громадян до Глави Держави, Парламенту, Уряду та органів місцевого самоврядування - електронної петиції.    Електронна петиція направляється через офіційний веб-сайт відповідного органу, або веб-сайт громадського об'єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.    У петиції повинна бути викладена суть звернення, вказано прізвище, ім'я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адреса електронної пошти. Після оприлюднення петиції на веб-сайті відповідного органу або громадського об'єднання, що здійснює збір підписів, обов'язково зазначаються дата початку збору підписів і інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію.    Слід зазначити, що електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Відповідальність за зміст електронної петиції несе автор (ініціатор) електронної петиції.    Електронна петиція підлягає розгляду за умови збору на її підтримку не менше ніж 25 000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції.. Електронна петиція, яка у встановлений строк не набрала необхідної кількості голосів на її підтримку, після завершення терміну збору підписів розглядається як звернення громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян».    Натомість, до визначення в статутах територіальних громад вимог щодо кількості підписів громадян на підтримку електронної петиції до органу місцевого самоврядування і термінів збору підписів, петиція до відповідного органу місцевого самоврядування розглядається за умови збору на її підтримку на протязі не більше ніж трьох місяців з дня її оприлюднення наступної кількості підписів у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, де проживає:      до 1 тисячі жителів - не менше, ніж 50 підписів;      від 1 тисячі до 5000 жителів - не менше, ніж 75 підписів;      від 5000 до 50000 жителів - не менше, ніж 100 підписів;      від 100 000 до 500 000 жителів - не менше, ніж 250 підписів;      від 500 000 до 1 мільйона жителів - не менше, ніж 500 підписів;      понад 1 мільйон жителів - не менше, ніж 1000 підписів.    Електронна петиція, збір підписів на підтримку якої здійснювався через веб-сайт громадського об’єднання і яка протягом установленого строку набрала необхідну кількість підписів на її підтримку, не пізніше наступного дня після набрання необхідної кількості підписів надсилається громадським об’єднанням органу, якому адресована петиція, із зазначенням інформації про дату початку збору підписів, дату направлення електронної петиції, загальну кількість та перелік осіб, які підписали електронну петицію (чи посилання на джерело такої інформації в мережі Інтернет), строк збору підписів, назву та адресу електронної пошти громадського об’єднання.    Про початок розгляду електронної петиції, яка набрала необхідну кількість голосів на її підтримку, на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відповідного органу місцевого самоврядування розміщується повідомлення.     Якщо електронна петиція містить клопотання про її розгляд на парламентських слуханнях у Верховній Раді України або громадських слуханнях відповідної територіальної громади, автор (ініціатор) петиції має право представити електронну петицію на таких слуханнях. У такому разі строк розгляду електронної петиції продовжується на строк, необхідний для проведення відповідних слухань.    Про підтримку або непідтримку електронної петиції публічно оголошується на офіційному веб-сайті органу, до якого спрямовувалася петиція.    У відповіді на електронну петицію повідомляється про результати розгляду порушених у ній питань із відповідним обґрунтуванням.    Відповідь на електронну петицію не пізніше наступного робочого дня після закінчення її розгляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу, якому вона була адресована, а також надсилається у письмовому вигляді автору (ініціатору) електронної петиції та відповідному громадському об’єднанню, яке здійснювало збір підписів на підтримку відповідної електронної петиції.    У разі визнання за доцільне викладені в електронній петиції пропозиції можуть реалізовуватися органом, якому вона адресована, шляхом прийняття з питань, віднесених до його компетенції, відповідного рішення. Президентом України, Кабінетом Міністрів України, народними депутатами України за результатами розгляду електронної петиції можуть розроблятися та вноситися в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекти, спрямовані на вирішення порушених у петиції питань.    Офіційна сторінка елктронних петицій знаходиться за адресою: https://petition.president.gov.ua/    Для створення нової електронної петиції або підтримки вже існуючих, необхідно пройти одноразову реєстрацію на сайті з метою встановлення особи.    Реєстрація полягає у створенні власного облікового запису та підтвердженні його за допомогою електронної пошти. Після завершення реєстрації необхідно перейти до електронної пошти, вказаної в анкеті та у листі, який надійшов від офіційного інтернет-представництва Президента України підтвердити реєстрацію перейшовши за посиланням.    Виконавши зазанчені дії Ви можете заходити до свого облікового запису на сторінці елктронних петицій та працювати з ними.   Правова та технічна інспекції ФПУ   Інформація станом на 13.10.2015 р

Інформація про порядок та строки подання державному реєстратору відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи

Повідомляємо, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» № 1701-VII у редакції  від 26.05.2015 р. (далі – Закон № 1701-VII) до 25.09.2015 р. всі юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, зобов’язані подати державному реєстратору відомості про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) їх засновника (учасника), якщо засновник (учасник) - юридична особа, або про відсутність такого кінцевого бенефіціарного власника (контролера).          Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права (Пункт 20 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»). Виходячи з наведеного визначення та з огляду на мету діяльності професійних спілок, юридичні особи, які створені та діють на підставі та в межах Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не мають кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), і відповідно, до них не може застосовуватися поняття «істотна участь», у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».          Водночас, згідно пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1701-VII від обов’язку подання відомостей про своїх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) звільнені лише: 1) політичні партії, творчі спілки та їх територіальні осередки, адвокатські об’єднання, торгово-промислові палати, релігійні організації, державні та комунальні підприємства, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх асоціації; 2) юридичні особи, засновниками (учасниками) яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх засновниками (учасниками). У такому разі засновники (учасники) - фізичні особи є бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи. Звертаємо увагу, що відомості про склад (перелік) засновників (учасників) профспілкової організації, яка має статус юридичної особи, можна з’ясувати за допомогою електронного сервісу, розміщеного на веб-сторінці Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, у розділі «Безкоштовний запит», обравши критерій пошуку «юридична особа» та зазначивши у графі «Запит» повне найменування або код ЄДРПОУ відповідної організації.      Професійні спілки, їх організації, засновниками (учасниками) яких відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру є юридичні особи, зобов’язані подати (надіслати) до Міністерства юстиції України, відповідного структурного підрозділу головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (за місцем легалізації) відомості про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (контролера) у вигляді заяви довільної форми (супровідного листа) та заповненої реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі (форма 4). За результатами проведення правової експертизи поданих документів, легалізуючий орган згідно Порядку передачі даних про юридичних осіб, зареєстрованих (легалізованих) відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01.07.2013 р. № 1302/5 направляє реєстраційну картку державному реєстратору для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.   Зразок заповнення реєстраційної картки наведений у додатку. Заповнюються лише сторінки 1 та 4. Спосіб отримання повідомлення про результати розгляду державним реєстратором поданих документів у картці відмічений для прикладу. Підпис керівника на заповнених сторінках реєстраційної картки засвідчується печаткою організації.   Додаток: Приклад заповнення 1, 4 сторінок картки ф.4 про відсутність кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).   Правова та технічна інспекції праці профспілок   Інформація станом на 25.08.2015 р.

Інформація про основні зміни до законодавства щодо правового регулювання здійснення органами влади своїх функцій на територіях Донецької та Луганської областей у зв'язку з проведенням антитерористичної операції

          28.02.2015 р. набрав чинності Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» (далі - Закон).             Відповідно до статті 1 Закону військово-цивільні адміністрації це тимчасові державні органи, які діють на території Донецької та Луганської областей у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції.             Військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання.             У районі, області військово-цивільні адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або для здійснення керівництва у сфері забезпечення громадського порядку і безпеки. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військово-цивільних адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу керівників відповідних військово-цивільних адміністрацій.             У разі набуття районною, обласною державною адміністрацією статусу відповідно районної, обласної військово-цивільної адміністрації посади державних службовців у таких місцевих державних адміністраціях можуть заміщатися військовослужбовцями військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах без виключення зі списків особового складу. (стаття 3 Закону).             При цьому, структуру і штатний розпис військово-цивільних адміністрацій населених пунктів затверджує керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України за поданням керівника відповідної військово-цивільної адміністрації.             Згідно з указом Президента України від 05.03.2015 № 123/2015 «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» на території Донецької та Луганської областей створено військово-цивільні адміністрації областей, окремих районів, міст, сіл та селищ.             Пунктом 2 зазначено указу встановлено, що існуючі обласні та районні державні адміністрації набувають статусу відповідно обласних та районних військово-цивільних адміністрацій.             02.06.2015 р. Верховною Радою України ухвалено в першому читанні і в цілому законопроект № 2684 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо врегулювання окремих питань у зв'язку з прийняттям закону України «Про військово-цивільні адміністрації»)», відповідно до положень якого створюваним на територіях Донецької та Луганської областей військово-цивільним адміністраціям передаються функції в частині бюджетних повноважень.             Закон направлено на підпис Президенту України 15.06.2015 р. У разі підписання Главою Держави цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.               Також оновлено Тимчасовий порядок в'їзду на неконтрольовану територію та виїзду з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства) (далі - Порядок).             Відповідно до положень Порядку в'їзд на неконтрольовану територію та виїзд з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства) здійснюється за умови пред’явлення документів, що посвідчують особу, та дозволу (а не перепустки як раніше).   Замість секторів запроваджено дорожні коридори через якими здійснюється переміщення через лінію зіткнення, а також контрольних пунктів в`їзду – виїзду на залізничних шляхах:             1) на дистанції колії «Родаково» – «Красний Лиман» Донецької залізниці - на залізничній станції «Красний Лиман» (поза межами КПВВ розгорнуто контрольний прикордонний пункт (КрП) на залізничній станції «Ниркове»);             2) на дистанції колії «Ясинувата» – «Красний Лиман» Донецької залізниці - на залізничній станції «Костянтинівка» (поза межами КПВВ розгорнуто контрольний прикордонний пункт КрП на залізничній станції «Кривий Торець»);             3) на дистанції колії «Родаково» – «Світланово»  – «Лисичанськ» Донецької залізниці на залізничній станції «Переїзна»;             4) на дистанції колії «Донецьк» – «Волноваха» Донецької залізниці на залізничній станції «Волноваха».             Встановлено, що контрольні пункти в'їзду/виїзду функціонують без вихідних, цілодобово, проте контрольно-перевірочні та перепускні заходи здійснюються у літній період з 6:00 до 20:00, у зимовий – з 8:00 до 17:00, в осінній та весняний періоди –з 7:00 до 18:30, або у інший час, встановлений за окремим рішенням керівника АТО.             Перелік підстав для надання дозволів фізичним особам доповнено необхідністю здійснення поїздок на неконтрольовану (контрольовану) територію (трудова діяльність, навчання, наукова діяльність, культурна або релігійна мета, оздоровлення, супровід дитини до загальноосвітніх чи дошкільних навчальних закладів, тощо).             Особа, яку змусили або яка самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, масових проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, за відсутності у такої особи відповідних підстав та документів, перетинає лінію зіткнення за рішенням керівника Координаційного центру без отримання дозволу фізичній особі. У разі явної загрози життю та здоров'ю людини для перетину лінії зіткнення дозвіл не вимагається.             Крім того, уточнено механізм підтвердження отримання координаційною групою або Координаційним центром заяви та комплекту документів для отримання дозволу на переміщення. Дозволи ,видані фізичним особам вносяться до централізованого електронного реєстру.             Оскільки перетин лінії розмежування та виїзд на неконтрольовану територію може супроводжуватися в подальшому залишенням території України через ділянки кордону, які не контролюються прикордонною службою, після надання дозволу фізичній особі, координаційними групами та Координаційним центром формується електронний реєстр який щоденно каналами захищеного зв’язку передається до Державної прикордонної служби України.             Змінами до Порядку конкретизовано права, обов'язки та повноваження службових осіб контрольних органів і служб (блок-постів, мобільних груп та підрозділів), які здійснюють контроль за дотриманням вимог порядку переміщення осіб та вантажів (товарів) через та вздовж лінії зіткнення, а також визначено вичерпний перелік підстав  за яких приймається рішення про відмову у наданні дозволу фізичній особі.                           Певних змін зазнали контактні дані органів та підрозділів, які забезпечують виконання положень Порядку.      Координаційний центр (м. Краматорськ, Донецької області): тел. (092)-318-05-08; (067)-334-07-95; \n Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.              Координаційна група - Старобільський РВ УМВС, Луганської області (м. Старобільськ, вул. Фрунзе, 20): тел. (066)092-36-04, (096)243-84-02, (064-61)2-47-08, (064-61)2-02-50 чергова частина),

Щодо порядку подання профспілками відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи

26.05.2015 року набув чинності Закон України № 475-VIII від 21.05.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи».            Закон передбачає продовження на чотири місяці строків подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичними особами, які були зареєстровані до 25.11.2014 року.          Крім того, положеннями Закону передбачається внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відповідно до яких у разі відсутності у юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника (учасника), якщо засновник (учасник) юридична особа, подаються відомості про його відсутність».          Одночасно внесено зміни і до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів», згідно з якими від обов’язку подання державному реєстратору відомостей про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) їх засновника (учасника), якщо засновник (учасник) - юридична особа, або про відсутність такого кінцевого бенефіціарного власника (контролера) звільнені, зокрема, юридичні особи, засновниками (учасниками) яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх засновниками (учасниками). У такому разі засновники (учасники) - фізичні особи вважатимуться бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи.          Виходячи з викладеного, профспілки їх організації та об'єднання, до складу засновників (учасників) яких входять виключно фізичні особи - члени профспілки не подають державному реєстратору відомості про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), а профспілкові організації у складі засновників яких зазначені інші юридичні особи подають державному реєстратору відомості про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (контролера), оскільки засновниками таких юридичних осіб у свою чергу є також фізичні особи - члени профспілки.          Інформацію про склад засновників юридичної особи можна отримати за допомогою сервісу безкоштовного запиту відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розміщеного за адресою: usr.minjust.gov.ua   Департамент правового захисту апарату ФПУ    

Більше статей...

  1. Про обо'вязок подання юридичними особами, які створені та діють на підставі положнь Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" державному реєстратору відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів)
  2. Особливості розірвання трудового договору у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи
  3. Про тимчасовий порядок в'їзду на неконтрольовану територію та виїзду з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства)
  4. Інформація про зміни в системі центральних органів виконавчої влади
  5. Про наказ Міністерства юстиції України від 03.12.2014 р. № 2046/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 14.10.2011 р. № 3178/5» (щодо внесення змін до реєстраційних карток).