Про обо'вязок подання юридичними особами, які створені та діють на підставі положнь Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" державному реєстратору відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів)

     26.05.2015 року набув чинності Закон України № 475-VIII від 21.05.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи».      Закон передбачає продовження на чотири місяці строків подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичними особами, які були зареєстровані до 25.11.2014 року.          Крім того, положеннями Закону передбачається внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відповідно до яких у разі відсутності у юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника (учасника), якщо засновник (учасник) юридична особа, подаються відомості про його відсутність».          Одночасно внесено зміни і до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів», згідно з якими від обов’язку подання державному реєстратору відомостей про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) їх засновника (учасника), якщо засновник (учасник) - юридична особа, або про відсутність такого кінцевого бенефіціарного власника (контролера) звільнені, зокрема, юридичні особи, засновниками (учасниками) яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх засновниками (учасниками). У такому разі засновники (учасники) - фізичні особи вважатимуться бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи.          Виходячи з викладеного, профспілки їх організації та об'єднання, до складу засновників (учасників) яких входять виключно фізичні особи - члени профспілки не подають державному реєстратору відомості про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), а профспілкові організації у складі засновників яких зазначені інші юридичні особи подають державному реєстратору відомості про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (контролера), оскільки засновниками таких юридичних осіб у свою чергу є також фізичні особи - члени профспілки.          Інформацію про склад засновників юридичної особи можна отримати за допомогою сервісу безкоштовного запиту відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розміщеного за адресою: usr.minjust.gov.ua   Департамент правового захисту апарату ФПУ   Інформація станом на 27.05.2015 р.

Особливості розірвання трудового договору у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи

     Відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.        Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров’я.      Слід зазначити, що КЗпП України не передбачено, яким чином повинна бути виявлена та засвідчена невідповідність стану здоров’я працівника виконуваній роботі.      А тому, у разі звільнення з цих підстав, з метою недопущення порушення трудових прав працівників, слід звернути увагу на наявність таких обов’язкових передумов:     1) виявлення невідповідності стану здоров’я працівника виконуваній роботі, тобто наявність протипоказань продовженню роботи в існуючих умовах праці в період дії трудового договору;      2) наявність медичного висновку, що підтверджує стан здоров’я працівника;      3) існування спеціальних вимог до стану здоров’я працівника при виконанні певної роботи чи зайнятті посади;      4) письмова відмова працівника від переведення на іншу роботу.      1. Виявлена невідповідність займаній посаді за станом здоров’я полягає в тому що:      - працівник за станом здоров’я не може впоратися з трудовими обов’язками (при цьому відсутня провина працівника в неналежному виконанні обов’язків), або      - продовження даної роботи протипоказано працівникові за станом здоров’я (відповідно до карти умов праці на робочому місці) та створює загрозу його життю й здоров’ю,  або      - через стан здоров’я подальше виконання працівником трудових обов’язків створює небезпеку для членів трудового колективу, або громадян, яких обслуговує працівник і це перешкоджає подальшому продовженню роботи.      Відповідно до статті 9 Основ законодавства про охорону здоров’я, громадяни можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров’я до професійної або іншої діяльності, пов’язаної з підвищеною небезпекою для оточуючих, а також з виконанням певних державних функцій.      Згідно з частиною 3 статті 69 зазначених Основ, під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв’язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім’ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв’язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.    З наведеного вбачається, що на етапі медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється лише наявність чи відсутність тимчасової непрацездатності у працівника та надається висновок щодо його тимчасового переведення на іншу (легшу) роботу.     2. Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.      З огляду на викладене, підґрунтям для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії.      Інші медичні документи, що свідчать про неможливість виконувати роботу за станом здоров’я, без встановлення групи інвалідності, зумовленої стійким порушенням функцій організму не можуть бути підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.      Отже, висновок лікарсько-консультативної комісії чи лікаря про  необхідність тимчасового переведення на іншу роботу не є документом, на підставі якого можна звільняти працівника у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі чи займаній посаді за станом здоров’я.      За наявності такого медичного висновку у роботодавця виникає обов'язок перевести працівника, за його згодою, на легшу роботу (стаття 170 КЗпП України). Залишати працівника працювати у попередніх умовах праці неможна, у зв’язку з тим, що це може спричинити погіршення стану здоров’я. Заяви працівників, яким за медичним висновком протипоказана виконувана робота, про залишення їх на попередній роботі на власний ризик, не мають юридичної сили.      3. Відповідно до медичного висновку продовження даної роботи (в наявних умовах праці) протипоказане працівникові за станом здоров’я і створює загрозу для його життя і здоров’я (при цьому не має значення, справляється працівник з роботою чи ні).      4. Звільнення допускається тільки у випадку, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, не протипоказану за станом здоров’я. Таке переведення оформлюється наказом (розпорядженням) із урахуванням положень частини 1 статті 32, частини 1 статті 114 і частини 2 статті 170 КЗпП України.      Оскільки звільнення на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України належить до випадків розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу воно допускається лише за наявності попередньої згоди первинної профспілкової організації членом якої є працівник.      Відповідно до статті 43 КЗпП України, якщо працівник є членом профспілки, роботодавець має звернутися до виборного органу первинної профспілкової організації для отримання попередньої згоди на звільнення такого працівника.      У поданні мають бути зазначені факти виявленої невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, підтверджені відповідними документами та факт відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, яка відповідає стану здоров’я працівника-інваліда, або ж неможливості його дальшого працевлаштування на підприємстві.   Департамент правового захисту апарату ФПУ   24.02.2015 р.

Про тимчасовий порядок в'їзду на неконтрольовану територію та виїзду з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства)

            Відповідно до Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, в'їзд на неконтрольовану територію та виїзд з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства) здійснюється за умови пред'явлення паспортного документа та перепустки, виданої координаційними групами.             Координаційним центром при Штабі АТО забезпечується організація діяльності координаційних груп та інформаційно-роз’яснювальна робота з населенням за телефонами «гарячої лінії». На даний час діють наступні транспортні коридори: Старобельськ (сектор «А»)  «Стаханов – Первомайск – Золоте – Гірське - Лисичанськ»,  Артемівськ (сектор «С»)  «Горлівка — Артемівськ»,  Велика Новосілка (сектор «Б») «Донецьк — Курахове», «Донецьк — Маріуполь (через Волноваху)»,  Маріуполь (сектор «М») «Новоазовськ — Красноармійськ — Талаківка — Маріуполь».    КОНТАКТИ: Координаційний центр (м. Краматорськ, Донецької області): (092)-318-05-08; (067)-334-07-95; kramatorsk@atc.ssu.gov.ua Координаційна група Старобільський РВ УМВС, Луганської області. (м. Старобільськ, вул. Фрунзе, 20): тел. (066)092-36-04, (096)243-84-02, (064-61)2-47-08, (064-61)2-02-50 чергова частина), starobelsk@atc.ssu.gov.ua Координаційна група Велико-Новосілківський РВ УМВС (Великоновосілківський РВ ГУМВС України у Донецькій області, 85500 смт. Велика Новосілка вул. Пушкіна 30) тел. (097)258-38-47, (050)748-69-35, (063)555-26-75 (автовідповідач) \n Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Координаційна група Артемівський МВ ГУМВС (Артемівський МВ ГУМВС Укpаїни у Донецькій областi, м. Артемівськ, вул. Радянська, 60) тел. (067)334-24-04, (0627)44-58-06, (0627)44-00-92 artemivsk@atc.ssu.gov.ua   Координаційна група Маріупольський РВ УМВС (Маріупольське МУ ГУМВС України у Донецькій області, 87515 м. Маріуполь вул. Георгієвська 63) тел. (0629)54-02-02, (097)010-94-25, (063)169-37-81 (автовідповідач) mariupol@atc.ssu.gov.ua Контакти штабу АТЦ: (044) 239-70-12 atc@ssu.gov.ua Телефон «гарячої» лінії СБУ: 0800 50 14 82 Контакти Державної фіскальної служби України: Інформаційно-довідковий департамент: 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) (044) 454-16-13 з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі) для мешканців м. Києва Телефони «гарячої» лінії Державної фіскальної служби України для оформлення вантажів: 099-605-42-47,099-368-33-46 Сервіс "Пульс". За телефоном (044) 284-00-07 можна повідомити про неправомірні дії або бездіяльність працівників податкових та митних служб, можливі корупційні дії з їхнього боку. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на неконтрольованій території, можуть оформити перепустку безпосередньо на найближчому до них контрольному пункті, призначеному для пропуску громадян або вантажів. Підстава перетину             Відповідно до Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, в'їзд на неконтрольовану територію та виїзд з неї громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають право на вільний та безперешкодний перетин лінії зіткнення через контрольні пункти за умови пред’явлення документів, що посвідчують особу, та внесення даних про особу до електронного реєстру, з дотриманням вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Організація та безпосередня видача перепусток для фізичних та юридичних осіб (далі - осіб), транспортних засобів та вантажів покладено на Координаційний центр при штабі АТО, розташований у м. Краматорськ Донецької області, та координаційні групи секторів. До завдань центру та секторів також входить перевірка осіб, які виявили бажання перетнути лінію зіткнення. Перепустка видається особам, які досягли 18-річного віку. Дані про неповнолітніх осіб вносяться до перепусток їхніх батьків або законних представників. Оформлення таких дозволів здійснюється безкоштовно координаційними групами, які створені при управліннях (відділах) МBС у містах Старобельськ (Луганська область), Артемівськ, Велика Новосілка, Маріуполь (Донецька область):   Порядок надання дозволу Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на неконтрольованій території, можуть оформити дозвіл  безпосередньо на найближчому до них контрольному пункті, призначеному для пропуску громадян або вантажів. Довідково: До 20 березня 2015 року громадяни України, іноземці, особи без громадянства отримують перепустку в паперовому вигляді, після 20.03.2015 вказаним особам надається дозвіл, який буде підтверджений при перетині лінії розмежування у визначених пунктах пропуску за умови пред’явлення документу, який посвідчує особу (паспорт).   Підстава для оформлення дозволу  Дозвіл фізичній особі надається за умови надання згоди на обробку та зберігання її персональних даних в інформаційно-телекомунікаційній системі та при наявності однієї з таких підстав: 1) проживання на неконтрольованій (контрольованій) території особи, яка намагається в’їхати на цю територію, або її близьких родичів чи членів сім’ї, що підтверджується документами, виданими уповноваженими державними органами України; 2) розташування на неконтрольованій (контрольованій) території місця поховання близьких родичів або членів сім’ї, що підтверджується відповідними документами; 3) смерті близьких родичів або членів сім’ї на неконтрольованій (контрольованій) території, що підтверджується відповідними документами; 4) наявності права власності на об’єкти нерухомості, які знаходяться на неконтрольованій (контрольованій) території; 5) необхідності участі у забезпеченні національних інтересів України з метою мирного врегулювання конфлікту чи з гуманітарних питань; 6) необхідності виконання дипломатичних та консульських функцій, в тому числі в рамках діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна (виключно за клопотанням або погодженням з МЗС). 7) необхідності виконання функцій в рамках діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна (виключно за клопотанням або погодженням з МЗС); 8) здійснення регулярних поїздок на неконтрольовану (контрольовану)  територію (трудова діяльністю, навчання, оздоровлення, тощо).   Отримання Дозволу Дозвіл видається для одноразового та багаторазового в’їзду або виїзду на термін вказаний у заяві громадянина. Оформлення дозволів здійснюється протягом 10 днів з дати подачі необхідних документів. Дані про дітей до 18 років вносяться до документів батьків. Протягом доби дозвіл на в’їзд або виїзд через контрольні пункти  або блокпости на напрямках руху надається при наявності відповідних документів (телеграма, завірена закладами охорони здоров’я, про смерть або хворобу близьких осіб; документ, що підтверджує місце поховання близьких осіб) за письмовим (усним) погодженням керівників КЦ та КГ.   Для отримання дозволу особа має надати такі документи: Для громадян України, які досягли 18 років: Для отримання дозволу фізичній особі необхідно подати особисто або через уповноважених представників, каналами поштового або електронного зв’язку: 1) заяву, в якій вказується маршрут переміщення (населені пункти), термін знаходження в районі проведення АТО (контрольованій чи неконтрольованій території); 2) копію паспортних документів; 3) копію документа, що підтверджує перебування на території України на законних підставах (для іноземців та осіб без громадянства); 4) копію сторінки паспортного документа або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними особи, з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому порядку (для іноземців та осіб без громадянства); 5) копію документа, що підтверджує мету в’їзду на неконтрольовану територію: проживання особи, яка намагається в’їхати на неконтрольовану (контрольовану) територію проведення АТО, або її близьких осіб чи членів сім’ї на території проведення АТО; місце поховання близьких осіб на неконтрольованій (контрольованій) території; відомості про смерть або хворобу близьких осіб на неконтрольованій (контрольованій) території; право власності на об’єкти нерухомості, які знаходяться на неконтрольованій (контрольованій) території; клопотання або погодження МЗС України (для іноземців та осіб без громадянства); інші документи, що можуть підтвердити мету в’їзду на неконтрольовану (контрольовану) територію.   У разі подання документів засобами електронного зв’язку, то подаються їх електронні копії та електронний варіант фотографії, яка ідентифікує особу (неповнолітню особу) на час подачі документів.   Для іноземців та осіб без громадянства: – документ, що підтверджує наявність достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування на території України або відповідні гарантії приймаючої сторони.  Для працівників Укрзалізниці, які здійснюють регулярні поїздки на неконтрольовану (контрольовану) територію підприємство подає до координаційної групи списки таких осіб та відповідні документи. У разі виконання дипломатичних та консульських функцій, у тому числі в рамках діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна до пакету документів додається клопотання, погоджене МЗС України. У разі виконання гуманітарних функцій - необхідності участі у забезпеченні національних інтересів України з метою мирного врегулювання конфлікту, чи з гуманітарних міркувань (виключно за клопотанням або погодженням з МЗС); Видача перепусток на транспортний засіб (виключно в паперовому вигляді) видається за умови надання заяви на пропуск автотранспортного засобу, ксерокопії технічного паспорту на найближчому контрольному пункті або в координаційну групу, призначеному для пропуску громадян або вантажів разом з заявою на отримання дозволу на водія. У разі подачі заяви та інших документів на електронну скриньку КГ чи КЦ, до неї додаються електронні сканкопії технічного паспорту транспортного засобу та заяви на надання перепустки. Строк оформлення дозволу Дозвіл фізичній особі надається на підставі заявок: -   протягом 10 діб через відповідний підрозділ з питань режиму та економічної діяльності на територіях прилеглих до смуги безпеки вздовж лінії зіткнення, блокпости першого рубежу; -   протягом доби через контрольні пункти в’їзду-виїзду або блокпости першого рубежу на напрямках руху при наявності відповідних документів (документи про смерть або хворобу близьких осіб; документ, що підтверджує місце поховання близьких осіб) за письмовим (усним) погодженням керівників КЦ та КГ.   Термін дії дозволу Дозвіл фізичній особі надається для одноразового або багаторазового (строком на один рік) в’їзду на неконтрольовану (контрольовану) територію та виїзду з неї. Для іноземця або особи без громадянства дійсний протягом терміну, що не може перевищувати дозволений строк перебування іноземця або особи без громадянства на території України та повинен враховувати строк, необхідний для виїзду за межі України (не менше трьох днів).   Рішення про відмову у наданні дозволу фізичній особі приймається: 1) коли особа підозрюється у вчиненні кримінально-караного діяння; 2) коли паспортний документ підроблений, зіпсований або чи належить іншій особі; 3) якщо є підстави вважати, що особа має інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету в’їзду на неконтрольовану (контрольовану) територію або якщо вона не надала підтвердження щодо підстав та мети в’їзду на зазначену територію; 4) відсутності у іноземця чи особи без громадянства документа, що підтверджує наявність достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування на території України або відповідних гарантій приймаючої сторони (крім іноземців та осіб без громадянства, яким перепустка видається за умов, передбачених підпунктами 5, 6, 7 пункту 7.1 цього Порядку);   Повідомлення про оформлення дозволу  У разі подачі електронної копії заяви та відповідних документів рішення щодо включення в реєстр повідомляється на електронну адресу вказану у заяві фізичної особи.   Інформація станом на 27.03.2015 р.   Департамент правового захисту

Інформація про зміни в системі центральних органів виконавчої влади

     Кабінет міністрів України ліквідував Державну реєстраційну службу (Укрдержреєстр) та Державну виконавчу службу, поклавши їх повноваження на Міністерство юстиції України.      Відповідне рішення міститься у Постанові Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 р. № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції».      Міністерство юстиції України, яке визначено правонаступником ліквідованих служб, відтепер забезпечуватиме реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.      Відповідні зміни внесені до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 228.       Відтепер Мінюст, замість ліквідованого Укрдержреєстру здійснює, зокрема, відповідно до закону реєстрацію політичних партій, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців; здійснює акредитацію в Україні відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, а також припинення такої акредитації; здійснює підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання та приймає рішення про втрату всеукраїнського статусу; здійснює реєстрацію (державну реєстрацію) постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, Торгово-промислової палати України, Будівельної палати України, Аудиторської палати України, всеукраїнських асоціацій кредитних спілок, всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування; здійснює реєстрацію статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, статутів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва; здійснює відповідно до закону легалізацію на відповідність заявленому статусу всеукраїнських професійних спілок, їх об’єднань; реєструє, бере до відома, погоджує зміни до статутних документів та зміни у складі керівних органів зареєстрованих (легалізованих) громадських формувань; здійснює державну реєстрацію (перереєстрацію) друкованих засобів масової інформації загальнодержавної, регіональної та/або зарубіжної сфери розповсюдження, а також інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.      На Мінюст покладені й інші функції ліквідованих служб.   Департамент правового захисту апарату ФПУ   Інформація станом на 06.02.2015 р. 

Про наказ Міністерства юстиції України від 03.12.2014 р. № 2046/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 14.10.2011 р. № 3178/5» (щодо внесення змін до реєстраційних карток).

         03.12.2014 р Міністерством юстиції України прийнято наказ  «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 14.10.2011 р. № 3178/5» № 2046/5 (набирає чинності 17 грудня 2014 року), яким внесено зміни до реєстраційних карток Форм 1 – 5 та 16.      Зазначений наказ спрямований на забезпечення реалізації вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» від 14.10.2014 р. № 1701-VII у частині внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців інформації про: засновників юридичної особи; кінцевого вигодоодержувача юридичної особи, у тому числі кінцевого вигодоодержувача її засновника, якщо засновник – юридична особа; структуру власності засновників – юридичних осіб, яка дає можливість встановити фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб.      З метою виконання вимог розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону, відповідно до яких юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, подають державному реєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів), у тому числі кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) їх засновника, якщо засновник – юридична особа, упродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом, представники юридичних осіб повинні подавати державному реєстратору реєстраційну картку Форма 4.      Зазначена реєстраційна картка (Форма 4) подається також у разі зміни кінцевого вигодоодержувача та зміни відомостей про нього.        За інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Державної реєстраційної служби України станом на 10.01.2015 р.   Департамент правового захисту апарату ФПУ

Про оплату праці на рівні мінімальної заробітної плати з урахуванням положень «Класифікатора професій»

     Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми  посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат,  премій,  винагород  та  інших  заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.         Згідно з частиною 7 Господарського кодексу України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.        Статтею 96 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено, що основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).    Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.       Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).        Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).      З наведеного вбачається, що оплата праці на рівні мінімальної заробітної плати може застосовуватися тільки для оплати простої некваліфікованої праці за відсутності на підприємстві затвердженої у встановленому законом порядку тарифної сітки (схеми посадових окладів), що само по собі є порушенням вимог законодавства про оплату праці.     Розділом 9 «Найпростіші професії» «Класифікатора професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 р. № 327 визначено перелік таких найпростіших професій.     Ці професії потребують знань для виконання простих завдань із використанням ручних інструментів, у деяких випадках із значними фізичними зусиллями.      Професійні завдання під час роботи за найпростішими професіями здебільшого пов'язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, пранням, прасуванням та виконанням низькокваліфікованих робіт у видобувній, сільськогосподарській, риболовній, будівельній та промисловій галузях тощо.        Для виконання професійних завдань, віднесених до наведеного розділу досить базової загальної середньої освіти або початкової загальної освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.       До таких професій належать, зокрема: домашня прислуга, прибиральники та прачки, доглядачі будинків та мийники вікон, посильні, носії та рознощики багажу і посилок, збирачі сміття та подібні до них чорнороби, швейцари та сторожі, вантажники та інші найпростіші професії на транспорті, комірники та вагарі, найпростіші професії в сільському господарстві, рибальстві та подібних галузях, а також у видобувних галузях та будівництві, в промисловості тощо.     Проте, це не означає, що для працівників перелічених професій встановлення оплати праці на рівні мінімальної заробітної плати є обов’язковим, типовим, нормативним або базовим.      Абзацом третім пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 визначено, що записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».       Таким чином, встановлення розміру оплати праці на рівні визначеної законодавством України мінімальної заробітної плати для працівників, що виконують роботу за іншими ніж передбачені розділом 9 Класифікатора професіями, є порушенням законодавства про працю.      З цього приводу слід зазначити, що за порушення законодавства про працю відповідно до приписів статей 172 і 173 Кримінального кодексу України та частини першої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена юридична відповідальність.   Департамент правового захисту апарату ФПУ   Переглянути лист Державної інспекції України з питань праці аналогічної тематики.   Інформація станом на 24.11.2014 р.

Відмінено обов’язковість наявності печаток у юридичної особи

     06.11.2014 р. набрав чинності Закон України від 15.04.2014 р. № 1206-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу».      Одним із найважливіших новел зазначеного Закону є відміна обов’язкової наявності печатки у юридичної особи, що стало можливим завдяки внесенню змін до частини 1 статті 58-1 Господарського кодексу України.      Цим же законом зменшено розмір реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та імені або місця проживання фізичної особи - підприємця, збільшено обсяг даних про суб’єктів підприємницької діяльності, які підлягають оприлюдненню у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також змінено деякі вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору в електронному вигляді.   Департамент правового захисту апарату ФПУ   07.11.2014 р.   Переглянути Лист Міністерства юстиції України щодо застосування окремих положень Закону України від 15.04.2014 р. № 1206-VII стосовно запровадження відмови від обов'язковості та перехід до добровільності використання печаток суб'єктами господарювання приватного права (неофіційний текст).